Непоштові марки УТОПІК Українського товариства охорони пам’яток історії та культури

Територія українських земель у післявоєнний час мала чимало руйнувань. Це були як звичайні будівлі, так і архітектурні шедеври минулих років та пам’ятки культурної спадщини українського народу. В рамках нового атеїстичного радянського устрою увага до таких об’єктів була не достатньою. Порушені громадськістю питання необхідності приділення уваги відбудові та проведенню реставраційних робіт не мали успіху в кругах вищого керівництва УРСР.

Першим поштовхом до змін стала проведена 23 квітня 1957 р. республіканська нарада з охорони і реставрації пам’яток архітектури. Її результатами стало висловлення необхідності створення єдиного добровільного товариства охорони історико-культурних пам’яток. Участь в ній прийняли спеціалісти 80 країн, тому без уваги нового уряду вона не могла залишитись.

Передумови до створення громадської організації

Питання необхідності захисту культурних пам’яток вперше висловили діячі сфери культури та освіти одразу після закінчення війни у 1946 р. Основною пропозицією по вирішенню цього питання стала необхідність залучення широкого кола громадськості. І зробити це шляхом утворення відповідної організації. Втім основною перешкодою була відсутність подібних структур на всесоюзному рівні, тому питання лишалось відкритим ще 10 років.

Підставою розробки урядом постанови «Про поліпшення справи охорони пам’ятників культури на території УРСР» послугувала проведена в Києві нарада з фахівцями міжнародної культурної спільноти у 1957 р. Затверджений урядом у 1958 р. документ передбачав низку відповідних заходів та організаційних робіт. Результативними їх назвати важко, адже основним інструментом виконання було наділення повноваженнями спілок архітекторів та художників на місцях для самостійного утримання культурних пам’яток.

У 1961 р. до уряду повторно надходило прохання з необхідності утворення всеукраїнського товариства з охорони пам’яток, але як і раніше вищим керівництвом воно лишалось нерозглянутим. Тільки після участі у 1964 р. СРСР в міжнародній кампанії з охорони спадщини були створені умови для заснування добровільних товариств з охорони пам’яток історії та культури.

Започаткування УТОПІК

Навесні 1965 р. газетою «Літературна Україна» мистецтвознавцем і архітектором Г. Логвином було опубліковане оголошено про створення «Українського товариства з охорони пам’ятників історії та культури». Вже 28 серпня 1965 р. ухвалена постанова про заснування «Добровільного товариства з охорони пам’ятників історії та культури». До складу оргкомітету під головуванням директора Інституту історії АН УРСР К. Дубини увійшли відомі українські вчені, письменники та художники.

Заснуванням УТОПІК прийнято вважати 21 грудня 1966 р., після організації установчого з’їзду її учасників. Головою правління на початку 1967 р. було обрано П. Тронька, який очолював товариство впродовж 23 років. В незалежній Україні діяльність спілки продовжилась під головуванням академіка НАН України П. Толочко, якого в 2015 р. змінила кандидат історичних наук М. Бур’янова.

Діяльність товариства охорони пам’яток історії та культури

За 60 років товариство зробило вагомий внесок в збереження культурної спадщини України. Приймало участь у виявленні, охороні та збереженні багатьох культурних пам’яток. Сприяло проведенню ремонтів, відновленню та реставрацій як відомих на загальнодержавному рівні об’єктів, так і пам’яток регіонального значення. За підтримки організації приводились у належний стан замки та фортеці, архітектурні ансамблі, будувались нові пам’ятники.

В радянський період УТОПІК допомогло врятувати сотні храмів та монастирських комплексів. У 1969 р. товариством було створено музей народної архітектури та побуду України, який сьогодні носить статус національного. Для його створення організація інвестувала 50 млн карбованців та здійснювала його утримання до 1993 р.

Щорічно товариством виділялось понад 10 млн карбованців на ремонтно-реставраційні роботи. Для порівняння, з державного бюджету для цих цілей передбачалось всього 5-6 млн карбованців. Основним джерелом цих коштів слугували членські внески учасників товариства та колективні внески підприємств, колгоспів, інститутів та ін.

За перший рік існування товариство набрало 2 млн осіб, які виявили бажання стати його членами. Популярність товариства зростала, особливо на фоні радянського тоталітаризму та переслідування всього національно. Станом на 1969 р. кількість учасників товариства складала 9 млн осіб, а через 20 років вже майже 20 млн осіб.

Випуски непоштових марок серії УТОПІК

В часи УРСР пошта відігравала важливу роль, адже виступала основною комунікацією та зв’язком не тільки між органами державної влади, але і серед звичайних людей. В цей час хобі з колекціонування активно ширилося серед радянського населення. Основною тематикою була нумізматика, філателія, фалеристика. Втім люди збирали й всілякі наліпки, сірникові коробки, листівки, календарі або взагалі специфічні нецке.

Дані умови створили дієвий інструмент отримання добровільних внесків та пожертвувань. Кожен, хто інвестував у добру справу отримував заохочувальний комплімент у вигляді марки, наклейки, листівки, квитка. Відтак, товариством була започаткована ідея випуску серії непоштових марок, яка допомагала насичувати бюджет УТОПІК.

Перші випуски непоштових марок 1964 та 1971 р.

Вперше ідея створення марок була реалізована у 1964 р. з випуском непоштових знаків оплати номіналами 10, 15 та 30 копійок. Одноколірна (в залежності від номіналу) марка мала клейку сторону та виконане зубцювання по краях. Зображувався на ній портик та обеліск. В нижній частині вказувався номінал, а зверху належність до УРСР.

Враховуючи слушність ідеї, товариством було прийняте рішення щодо продовження випуску. Реалізувати його вдалося у 1971 р., але з більш детальною розробкою серії непоштових марок. Ескізами другої серії випуску стали різні пам’ятники історії та культури. Окрім зображення його на марці, містилась інформація про його назву, місця розміщення, а також цільового внесення оплати – вступний внесок, членський внесок, фонд охорони. Марка мала назву щодо її належності до «Українського товариства охорони пам’ятників історії та культури». Марки виконувались двоколірними або триколірними з друком на білому папері з клейкою стороною.

Наразі відомо про випуск п’яти марок другої серії, до яких увійшли:

·         Острозький замок, номіналом 15 коп.;

·         Монумент «Легендарна тачанка», номіналом 10 коп.;

·         Пам’ятник на могилі Т.Г. Шевченка, номіналом 30 коп.;

·         Пам’ятник В.І. Леніну, номіналом 50 коп.;

·         Софійський собор, номіналом 1 крб.

Можливо були й інші марки та номінали. Наразі оцінити всю серію та наклад важко через брак офіційної інформації від УТОПІК.

Регулярні випуски марок після 1974 р.

Попередній випуск визнано успішним й товариством було прийняте рішення щодо продовження друку непоштових марок з метою отримання внесків та заохочення людей до приєднання. І вже через три роки у 1974 р. з’явилася нова третя серія непоштових марок у кількості понад 45 од. з номіналами від 15 коп. до 1 крб. В цей раз був використаний папір без клейкої сторони. Натомість на звороті виконувався друк номіналу та назви цільового внеску. Марки виходили декількома тиражами й відрізняються використаним папером та відтінками фарб.

Подальші випуски передбачали повернення номіналу на лицьову сторону марки, відомо про вихід серій в наступні періоди:

·         1978 – четвертий випуск, номінали 10 та 30 крб, відомо про 4 марки;

·         1979 – п’ятий випуск, номінали 10, 15 та 30 коп., відомо про 9 марок;

·         1985 – шостий випуск, номінали 50 коп., 1 крб, відомо про 3 марки;

·         1985 – сьомий випуск, номінали 10 та 30 коп., відомо про 2 марки;

·         1986 – восьмий випуск, номінали 10 та 30 коп., відомо про 2 марки;

·         1987 – дев’ятий випуск, номінали 10 та 30 коп., відомо про 2 марки;

·         1988 – десятий випуск, номінали 10 та 30 коп., відомо про 2 марки;

·         1989 – одинадцятий випуск, номінали 10 та 30 коп., відомо про 2 марки;

·         1990 – дванадцятий випуск, номінали 10 та 30 коп., відомо про 2 марки;

·         1991 – тринадцятий випуск, номінали 10 та 30 коп., 1 крб, відомо про 3 марки;

·         1992 – чотирнадцятий випуск, номінали 10 та 30 коп., 1 крб, відомо про 4 марки.

Аналіз всіх випусків дає можливість дійти висновків щодо праці над ескізами декількох художників. Адже певні випуски мають відмінності у стилістиці малюнку. Всі відтворені на марках зображення можливо розділити на пам’ятники та монументи, релігійні будівлі та ікони, замки та фортеці. Деякі пам’ятки повторюються на марках різних випусків.

Додаткові випуски у вигляді контрольних корінців

В період 1985-1989 рр. також випускались марки-корінці, які засвідчували оплату членських внесків. Вклеювались в картку члена товариства. Випускались в номіналах 10 та 30 коп. Мали вигляд горизонтальної марки розміром 14,5х8,5 мм, на якій вказувалась назва товариства УТОПІК, номінал та рік випуску, а також помітна членський внесок. Навскоси через марку здійснювався наддрук «корінець». Прикрашена така марка була невеликим рослинним орнаментом. Для друку використовувалась червона та синя фарба різних відтінків.