Пропам’ятна серія марок «100 років від дня смерті Тараса Шевченка», Детройт, 1961

У далекому 1961 році, коли світ відзначав столітній ювілей з дня відходу у вічність Тараса Григоровича Шевченка — поета, художника, пророка нації, — українська діаспора в США зберегла цю пам’ять у благородному мистецькому втіленні: серії з чотирьох марок, виданих Товариством приятелів Української капели бандуристів у місті Детройт.

Ці марки стали не лише філателістичною рідкістю, а й символом глибокої поваги до національного генія, котрий понад усе любив Україну. В центрі кожної з марок — портрет Шевченка, мов вікно в епоху. Дві з них зображують юного поета — повного романтичного вогню, віри у слово та майбутнє. Дві інші передають образ Шевченка у зрілому віці — зосередженого, втомленого, але незламного, мудрого речника народу.

Кольорова гама серії поштових шедеврів  — символічна та витончена: глибокий синій, зелений, світло-коричневий і темно-коричневий — мов палітра настроїв, через яку проходив сам Шевченко у своєму житті: від надії й юнацької віри — до болю, розчарування, але й глибокої духовної стійкості.

Кожна поштова марка має номінал 4 центи та містить промовисті написи:
– «Найвідоміший український поет»,
– «На пам’ять 1861–1961»,
– «Українська капелла бандуристів».

Ці слова — мов музика, що лине з бандури, оживляючи дух Тараса, який і сьогодні звертається до кожного українця з глибинами своїх поезій. Серія стала не лише даниною пам’яті, а й закликом зберігати духовну спадщину, продовжувати пісню свободи, що її співав сам Кобзар.

Випуск марок української диаспори  —  приклад того, як мистецтво, пошта і національна ідентичність можуть переплестись в єдине ціле. Він не був виданий офіційною поштою, але не потребував цього статусу: його серце — в щирості й любові емігрантів до рідного слова, до постаті, що уособлює незламність українського духу